Такою була тема он лайн конференції за участі алюмні, ініційована та організована доцентом кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн О.Ф. Івановим та підтримана завідувачем кафедри проф. О.П. Машевським, який брав безпосередню участь в її роботі. Перше обговорення теми відбулося 3 серпня 2022 року. Оскільки не всі бажаючі мали змогу долучитися в цей день  до дискусії, то 17 серпня було проведено другий тур обговорення.

PDF файл резюме

Відеозаписи зустрічей із випускниками:

https://www.youtube.com/watch?v=xI7v31ral70

https://www.youtube.com/watch?v=lvy0y2QemiQ

Серед понад сотні успішних випускників кафедри, а також деяких інших гуманітарних факультетів КНУ ім. Тараса Шевченка, які пов’язані між собою досвідом участі у різних двосторонніх проектах співпраці з німецькими університетами-партнерами (Констанц, Регенсбург, Мюнхен), а також пройшли часткове чи повне навчання за кордоном, в тому числі в США та Канаді, близько 20 наших алюмні різних років виявили бажання взяти участь  в обговоренні запропонованої теми. Абсолютна більшість учасників дискусії мають дипломи магістрів, здобуті як в Шевченковому університеті, так і в Німеччині, та досвід багаторічної професійної діяльності за межами України. Троє з них навіть підготували та захистили свої дисертації в Німеччині. Отже, їх направду можна вважати не тільки золотим фондом серед наших численних випускників, але й експертами, які можуть порівнювати та оцінювати переваги та недоліки нашої та зарубіжної систем вищої гуманітарної освіти, а також пропонувати шляхи, методи та інструменти модернізації вітчизняної університетської освіти. При цьому учасники обговорення спиралися не лише на німецький, але й на американський та  канадському досвід організації вищої освіти.  (Список та інформація про учасників обговорення додається).

Віддаючи належне здобуткам  та позитивним сторонам навчання в КНУ імені Тараса Шевченка, які й дозволили  нашим алюмні успішно продовжити свою академічну та професійну кар’єру за кордоном, свою основну увагу вони зосередили на аналізі проблем та викликів, які слід вирішувати в Україні на шляху до більш тісної інтеграції в європейський освітній простір. Одна з найбільш помітних проблем – необхідність підвищення рівня володіння іноземними мовами, як серед студентів, так і викладацького складу. Не секрет, що студенти іноземних університетів, особливо на магістерських програмах, окрім рідної мови можуть вільно розмовляти та «працювати» ще двома, а то і трьома мовами, що безумовно робить наших студентів не завжди конкурентоспроможними. Майже всі учасники обговорення наголошували на тому, що недостатній рівень мовних компетенцій  обмежує можливості для участі наших студентів у різноманітних програмах академічної мобільності, грантових проектах тощо. Та сама проблема стосується і викладачів, адже чи може викладач бути професіоналом своєї справи, якщо він не знає англійської мови, чи/і мови регіону, який він досліджує (французька, німецька тощо). Це у свою чергу також впливає і на участь наших викладачів у різноманітних міжнародних конференціях, публікація в авторитетних зарубіжних виданнях, академічній мобільності, без яких однозначно неможливо вважати себе передовим вченим у даній галузі, сфері тощо.

Поряд із мовними компетенціями також було порушено питання освоєння студентами методологічних навичок, роботи в команді під час навчання,  а також оволодіння різноманітними системами даних, діджиталізація, які значно якісно вплинуть на студентські роботи.

Значна увага також приділялася перенавантаженню освітнього процесу. У даному випадку також варто розділити дане питання на дві частини. Справа в тому, що після вступу до університету, студенти вже отримують готовий навчальний план аж до закінчення бакалаврату/магістратури. Поряд з тим можливо лише обрати одну дисципліну протягом семестру для вивчення. Спираючись на міжнародний досвід, досить багато учасників зазначили, що в українській вищій школі досить багато дисциплін у порівнянні з європейськими, американськими університетами. Було також висловлено ряд пропозицій, найбільш популярною була – введення обов’язкового вступного курсу (це може бути декілька дисциплін) надалі студенти обирають вільно самостійно дисципліни відповідно до їх інтересів. Наприклад, якщо студент хоче вивчати соціально-економічну історію певної країни, то йому не обов’язково обирати культурологічно-філософські дисципліни, натомість приділити більше уваги своєму напрямку. Паралельно з тим дати можливість студенту відвідувати курси/дисципліни на інших факультетах (і навіть інших університетах) з можливістю їхнього зарахування. Це у свою чергу дасть можливість підвищити якість та конкуренцію серед викладацького складу, адже створить умови для «боротьби за студентів» через розробку креативних, новаторських курсів. Це у свою чергу прямо впиває на оцінювання студентами викладача та визначення рівня актуальності його предмету.

Досить часто учасники порушували питання методики проведення занять, а саме вказувати на такі неприпустимі явища як «зазубрювання», переказ матеріалу, фактологічний ухил (замість концептуального), перенасиченість теорії над практикою. Наступним гострим дискусійним питанням була проблема максимально об’єктивного оцінювання. Наприклад, одна із учасниць дискусії навела німецький досвід оцінювання знань і вмінь  студента, де оцінка залежить в рівній мірі від трьох факторів, а саме: а) робота в групі (команді), виконання презентацій; б) вміння викладати свою думку письмово й виконувати різні письмові завдання; в)вміння викладати свою думку усно й вести дискусію (усний екзамен).

Разом з тим було відзначено, що можливо «винести» навчальний процес із аудиторії та проводити за досвідом європейської/американської системи виїзні семінари (як в Україні, так і за кордоном), екскурсії тощо.

Дана проблема також стосується і викладачів, адже нерідко викладач повинене проводити по декілька занять на день паралельно з тим займатися науковою діяльністю. Однією із учасниць було порушено питання: чи може перенавантажений викладач займатися наукою. Дане питання було також розширено – чи взагалі викладач повинен поєднувати викладацьку та наукову діяльність.

Що стосується дотичних до навчального процесу сфер, то в першу чергу варто виділити фінансування, адже досить часто викладач отримує вкрай низьку заробітну плату, чого не може існувати, якщо ми говоримо про конкурентоспроможну освіту. Паралельно з тим досить часто через різноманітні бюрократичні процедури важко виділити фінансування для проведення конференції, наукових проектів, стажування або оформити у викладацький штат колишніх випускників, які вже маючи достатньо практичного досвіду готові ним поділитися тощо.

Також декілька раз було акцентовано увагу на управлінських кадрах, які досить часто не розуміють та не усвідомлюють значимість європейської освіти.

Останнім пунктом, який також варто розглянути – це функціонування бібліотек, які є досить відсталими, забюрократизованими, а від того відсутність «культури праці в бібліотеці». З європейського/американського досвіду бібліотеки мають працювати цілодобово, мати зручні, комфортні, оснащені зали, повністю діджиталізовані, вільні та доступні. Поряд з тим стати тим місцем де студенти без ніяких зусиль зможуть читати та опрацьовувати іноземну літературу, особливо статті із науковометричних баз.

Висновки та пропозиції

1. У визначенні стратегії та головної мети розвитку вищої гуманітарної освіти в Україні основну ставку слід робити на оволодінні методами отримання наукових знань та сенсів, а не на самому обсягу цих знань. Необхідно культивувати критичний підхід до будь-яких об’єктів пізнання та здобутих знань і уявлень, виходячи за рамки екстенсивної інформаційно-відтворюючої моделі формуванні професійних знань, яка дісталася нам у спадок від радянського минулого і все ще відтворює себе і донині. При цьому необхідно орієнтуватися на західні європейські цінності та принципи, відкидаючи догматизм, авторитаризм та бюрократизм в освіті та науці, культивуючи свободу мислення та творчості, повагу до інтелектуальної власності та академічної доброчесності, сприяючи чесній конкуренції як джерелу прогресу.

2. Для більш повного задоволення потреб та вимог на ринку праці стосовно фахівців соціального-гуманітарних спеціальностей необхідно:

2.1.  Орієнтуватися на міждисциплінарність освітніх програм, особливо на магістерському рівні, що забезпечує більш високу конкурентоздатність випускників на ринку праці.

2.2. Залучати до викладання поряд зі штатними університетськими викладачами успішних фахівців з реальної сфери професійної діяльності як в Україні, так і з-за її меж, і зокрема з числа колишніх успішних випускників, для проведення компактних практичних курсів чи майстер-класів на короткотерміновій гнучкій основі (сумісництво, часткова зайнятість, погодинна оплата, трудова угода та ін.)

2.3. Піклуватися про організацію реальної виробничої практики за різними напрямами майбутньої професійної діяльності не тільки на груповій (як це має місце  до сьогодні), але й на індивідуальній основі та за індивідуальними графіками, орієнтуючись на індивідуальні чи особливі потреби і запити студентів та стимулюючи їх власну ініціативу.

3. 3. В організації навчального процесу та технологій викладання необхідно:

3.1. Забезпечувати більш широкий та вільний вибір студентами дисциплін, і зокрема тих, які виходять за межі одного фаху чи факультету, при зменшенні загального аудиторного навантаження студента. Це особливо стосується магістерських ОП.

3.2. Зменшити питому вагу лінійних, інформаційно-відтворювальних форм занять (лекцій) на користь більш інтерактивних форм (різних видів семінарів та практичних занять), що передбачають розвиток самостійного мислення, критично-пізнавальних здібностей та практичних навиків студентів, а також вимагають виконання ними протягом освоєння певного курсу невеликих за обсягом, але самостійних творчо-пошукових завдань, а не копіювання та озвучення чи надсилання викладачам елементарної інформації з інтернету.

Слід культивувати вміння студентів самостійно і критично працювати з текстами, використовуючи для цього в більшій мірі різноманітні форми семінарських та практичних занять. В Україні семінарські заняття традиційно підпорядковані лекційним курсам, що робить їх роль другорядною у порівнянні з лекціями. Необхідно позбуватися цієї віджилої ієрархії та надавати семінарам ролі основної та самодостатньої форми навчання при опануванні певних навчальних дисциплін. Це неможливо зробити без того, щоб не відмовитися при плануванні педагогічного навантаження викладачів від тої догматичної пропорції між лекціями та семінарами, яка вже давно не відповідає вимогам часу та сучасній європейській моделі освіти.

3.3. Надавати можливість студентам немовних фахів вивчення іноземних мов (як правило другої іноземної мови, яка зумовлена їхнім фаховим вибором) за індивідуальним планом чи графіком на базі Інституту філології, який повинен слугувати в цьому плані сервісним центром для надання освітніх послуг у вивченні іноземних мов усім студентами. У нас же, як правило, студент, який не зарахований до Інституту філології, не має можливості індивідуально обрати вивчення необхідної йому мови в стінах університету. Необхідно рухатися до більш гнучкої моделі побудови освітньої траєкторії та індивідуального навчального плану, які би повніше відповідали потребам та можливостям студентів.

3.4. Ширше запроваджувати  в навчальному процесі такі новітні форм диджиталізації як Modul, LMS (Learning Management System) та ін.

3.5. Сміливіше та більш повно й послідовно втілювати конкурентний принцип в організації навчання та викладання як стосовно студентів, так і викладачів. Для студентів це передбачає подальший розвиток внутрішньої академічної мобільності, а саме можливості відвідувати та освоювати (з подальшим визнанням та оцінюванням) цікаві їм курси на інших освітніх програмах, факультетах чи навіть університетах. Стосовно викладачів це передбачає неодмінне  оцінювання студентами ефективності та якості їх викладацької діяльності, більш широке залучення запрошених викладачів як з-за кордону, так і з інших університетів України. Прикро констатувати, що багато з найкращих талановитих і яскравих випускників нашого університету не отримують можливості для продовження своєї наукової, професійної кар‘єри в стінах Alma mater, а здобувають свої успіхи та навіть міжнародну славу за межами України. Натомість вакансії молодих викладачів і науковців часто займають досить посередні фахівці.

3.6. Необхідно провести докорінну реорганізацію роботи бібліотеки КНУ, яка не завжди відповідає за своїми функціональними можливостями від потребам часу. У порівнянні з бібліотеками університетів Європи та США вона перестала бути тим зручним і затишним місцем, де студенти й науковці черпають свої знання і проводять там дуже багато свого часу для самостійної роботи. Для прикладу, бібліотека нашого університету-партнера в м. Констанц (Німеччина) працює 24 години на добу й усі 7 днів тижня. Її відвідуваність і популярність серед студентів дуже висока.

Список учасників обговорення теми

«Вища освіта в Україні та за кордоном: переваги та недоліки»

№	Прізви-   ще та ім’я	Фах та дата   закінчення КНУ	Де й коли навчалися за   кордоном?	Де і чим займаєтесь останнім часом?	Контакти:   E-mail
1.	Альмес (Ляшко)   Яна	германісти-   ка, перекладач з німецької мови (2014)	Семестр в Лейпцизькому у-ті   (2010); Магістр: Німецька мова як іноземна (DaF) в Лейпцизькому університеті (2013-2015).	З серпня 2020 – координаторка програми «Міграція та діаспора» в Україні, Німецьке товариство міжнарод. співробітництва GIZ GmbH / Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH         2016 – 2019 – менеджер проектів Центру німецького права КНУ	yanaliashko@   gmail.com
2.	Балун Олена	германістика   (2004)	Магістратура з історії мистецтва в LMU – Ludwig-Maximilians-   Universität München, Magister Artium (2004-2009) Аспірантура та захист дисертації там же, ступінь Dr. Phil. (2009-2014)	З квітня 2022 – координаторка Центру   мистецької допомоги Україні в Німеччині (Netzwerk Kulturgutschutz Ukraine/ Ukraine Art Aid Center)       З 2017 – член президії, з 2021– голова Спілки художників м. Розенхайм (Баварія);        2017-2022 – кураторка виставок (кооперація з музеями, галереями, власні проекти);       2014-2016 – викладач історії мистецтва в Otto-Friedrich-Universität Bamberg.	info@olenabalun.de
3.	Бойко Михайло	історія, магістр   (2020)	Стипендіат DAAD в   Констанцському ун-ті (2016-2017), стипендіат німецько- української комісії істориків.	З 2020 р. – аспірант Київського національного   університету імені Тараса Шевченка	mboiko96@   gmail.com
4.	Братчикова Тетяна	соціологія			t.bratchykova   @gmail.com
5.	Бушанська Віра	політологія			v.bushanska@   gmail.com
6.	Волощук Дарія	історія,   магістр	Стипендіатка Erasmus Mundus Університету Т.Масарика, м.Брно, Чехія (2016-2017)   Стипендіатка Erasmus Університету Турку, Фінляндія (2018)	Менеджер з розвитку лідерства одного з   маркетингових холдингів Канади Plus Company (відповідає за команди Торонто і Ванкуверу).	voloshchuk.   dariia@gma il.com
7.	Гацкова   (Урсуленко) Ксенія	соціологія,   магістр (2007)	Стипендіатка фонду ім. Квандта в уні-ті м. Констанц (2007), там само аспірантура та   захист PhD 2008-2013	Дослідниця відділу економіки, Інститут Східної   та Південно-Східної Європи (IOS) в  м. Регенсбург.	gatskova@g   mail.com
8.	Вінкельмайєр (Грабська) Аніта	журналіст,   магістр (2012), кандидат наук у сфері соціальних комунікацій (2017)	Учасниця тематичних проєктів обмінів КНУ з ун-тами Констанца, Реґенсбурґа і   Мюнхена (2010-2012). Практика в українській редакції Deutsche Welle (листопад 2010)	З 2012 р. – журналістка, з           2014 р. – редакторка   соціальних мереж (SMM) української редакції DW (Deutsche Welle).      2011-2012 кореспондент, редакторка відділу новин газети Верховної Ради “Голос України”.	anita.winkel   meier@gmail.com
9.	Гусєва Ольга	історія, магістр (2018)	2015 – учасниця тематичних проєктів обмінів КНУ з LMU München;   2016 – стипендіатка німецько-української комісії істориків; 2020 – магістр Європейських студій, Europa-Universität Flensburg; 2020 – стипендіатка ООН-ОБСЄ з питань миру та безпеки: Управління ООН з питань роззброєння та офіс ОБСЄ, Відень (Австрія).	З 2020 – дослідниця та аналітикиня Інституту безпекових студій при університеті Кіль (Institut für Sicherheitspolitik an der Universität Kiel (ISPK): crisis management, international security, terrorism.   2019 – практика в журналі GEO History, P.M. History (G+J Publishing House), Гамбург, Німеччина.	olaguseva7@   gmail.com
10	Журавльова   Анастасія	історія   бакалавр (2019)	Стипендіатка Youth Leader Education, Ollerup, Данія (2018),   Магістратура “Peace and conflict studies” в ун-ті Магдебург. стипендіатка DAAD (2019-2021)	Робота у сфері громадських організацій   Atlas Relief and Development International (2020) Berghof Foundation (2021) ЗАРАЗ – Координаторка платформи громадських організацій CivilMPlus, Берлін, Німеччина.	zhurnastia97   @gmail.com
11.	Йовенко Артем	історія, магістр, к.і.н., захист канд. дисер. 2013	Магістратура з політології у Вільному університеті Берліну (стипендія Фонду Конрада Аденауера).   Часткове навчання та дослідницька робота в ун-тах Лейпцигу, Констанцу, Франкфурту на Майні (DAAD), Єни (Фонд Конрада Аденауера),  Берліну (Фонд Наука і політика)	З 2022 – фаховий менеджер федеральної програми проектів з адаптації до змін клімату.        2015-2021 – координатор програм підтримки проектів молодіжних обмінів “MEET UP!” та “Культура для змін”, Федеральний Фонд “Пам’ять, Відповідальність і Майбутнє” (EVZ).	iovenko.artem1   @gmail.com
12	Іващенко Іван	філософія,   магістр (2008) захист канд. дисер. (2012)	Університет ім. Мартина Лютера, м. Галле, Німеччина   (2012-2017); Університет Пітсбурга, США, visiting scholar (2018-2019).	Викладач філософії в Українському католицькому університеті (Львів);   Викладач перекладу філософських текстів з італійської та англійської мов у Школі перекладачів (культурна інституція «Між вухами», Київ).	ivan.ivashc   henko@ucu .edu.ua
13.	Квіренко Людмила	германіс-   тика, захист канд. дисер. (2012)	Стажування на Deutsche Welle (2017). Міжнародна парламентська стипендія (IPS, 2016)   Обміни у Констанці, Регенсбурзі. Програми та конференції у сфері самоврядування, політики, дипломатії та журналістики в Німеччині, Швеції та інших країнах.	2012 – грудень 2020 викладач німецької, шведської та англійської мов Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Контактна особа Шведського інституту.   З 2021 р. Фонд Конрада Аденауера в Україні (Київ, Харків), референтка з питань комунікації, зв’язків з громадськістю та соціальних медіа.	liudmyla.kvir   enko@gmail. com
14.	Кобченко Катерина	історія, захист   канд. дисер. (2004)	Стипедіатка DAAD (2006-2007) та Фонду Александра фон Гумбольдта (2017-2019)   Почесне звання «Амбасадорки Констанцького університету».	З 2005 – наукова співробітниця Центру   українознавства філософського ф-у КНУ;         2020-2021 Вільний університет Берліна, співробітниця он лайн архіву усних історичних джерел (участь у проекті).	katrusiak@   gmail.com
15.	Матвієнко Данило	історія	Семестр за програмою Еразмус+ в Констанцському   університеті (2022).		d.matvienko99@knu.ua
16.	Олійник Єлизавета	журналістика			elizaoliinyk   @gmail.com
17.	Савінок Віктор	ІМВ політолог-   міжнародник, магістр (2016)	Аспірант Університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, Польща, (з 2019);   Стипендіат програми Dora Plus Університету Тарту, Естонія, (2021); Стипендіат DAAD (2021) та Палати депутатів Берліна (2021- 2022): дослідницький візит до Вільного університету Берліна та Центру східноєвропейських та міжнародних студій.	З лютого 2022 – асистент в проекті «Лабораторія міжнародних досліджень політики пам’яті», Національного агентства Польщі у справах академічного обміну (NAWA), Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.   З січня 2022 – старший аналітик Західного науково-дослідного інституту ім. Зиґмунта Войчєховського в Познані. 2018-2019 – ведучий програм німецькою мовою Головної редакції програм іноземними мовами Українського радіо (ПАТ «НСТУ»).	vit.svs2012   @gmail.com
18.	Сахарова Анастасія	історія,   бакалавр (2019)	Стипендіатка Еразмус+   Університету Валенсії, Іспанія (2018). Магістратура: Латиноамериканські студії в Університеті Огайо, США (2021 – 2023).	Асистент директора програми та представниця   програми Латиноамериканські студії в Студентському Сенаті. Для написання магістерської роботи проводить дослідження в Перу та Мексиці.	as660820@   ohio.edu
19.	Черній Катерина	історія,   бакалавр (2014)	Семестр в Лейпцизькому у-ті   (2013); Магістр: ОП «Історія та політика ХХ століття» в ун-ті ім.Фрідріха Шиллера, м. Єна (2015-2017).	З травня 2019 – наукова співробітниця/докторантка в Центрі новітньої історії ім.   Лейбніца м. Потсдам (Leibniz-Zentrum für Zeithistorische Forschung Potsdam).	katerina.cherni   i@gmail.com
20.	Олександр Іванов	історія,   спеціаліст (1977), захист канд.. десерт. (1983)	10-місячне наукове стажування   в Лейпцизькому ун-ті (1987-1988), стажування в ун-тах Регенсбурга (1999), Констанца (2002).	З 1990 й до сьогодні – доцент кафедри нової та   новітньої історії зарубіжних країн КНУ ім. Т. Шевченка.      1997-2003 – координатор Спілки ректорів України по співпраці з Асоціацією ректорів Німеччини (НRK);      2000-2008 – заступник, а     в 2008-2012 – начальник відділу міжнародних зв’язків КНУ;  2012-2022 уповноважений по співпраці зКонстанцським та Регенсбурзьким ун-тами. З квітня 2022 – член Координаційного офісу для України в Баварському академічному центрі по співпраці зі Східною Європою (Bayhost).	aivanov050   @gmail.com

 

Висновки та пропозиції  окремих випускників:

Михайло Бойко

Щодо пропозицій, то всі 5 питань є вкрай актуальними, тому однозначно підтримую їх розгляд.

Питання 1: університет повинен функціонувати на засадах свободи вибору, яку пропонують європейські університети. Практика свідомого вибору студентом всіх навчальних дисциплін готує його впродовж 4 років до відповідальності за власні гіпотези, ідеї і мрії. Фактично, університет почасти – перехідний етап від школи/гімназії до повноцінного дорослого життя (хоча звісно воно розпочинається з 1 року навчання, формально).

Така система сприяє і заохочує ініціативу, що наближає нас до європейського типу мислення і самодостатності. Більше того, вільний вибір сприятиме внутрішній викладацькій конкуренції і змушуватиме до якісного росту. Попит на відповідні дисципліни із заданого переліку надасть відповідь в якому стані перебуває викладацька діяльність і чи рухається вона в ногу з часом та запитами як студентства так і ринку.

Питання 3: реферативне відтворення матеріалу – одна з ключових проблем, тому підхід до формування завдань для студентів мають передбачати насамперед здійснення самостійного аналізу, пошук трендів і формування аналітики. Розуміння загальної картини певних процесів на основі попередніх досліджень – те, завдяки чому виграють українські студенти, однак варто практикувати і наполягати на власних, індивідуальних оцінках явищ, процесів, подій і т.д. Блок-семінар з обговорення і осмислення проблеми забезпечував отримання найбільшої кількості кредитів і передбачав груповий розбір певного завдання, для якого потрібно було підготувати і пояснити систему оцінювання, розгляду, джерела. Такий проект ведеться впродовж семестру і він є основою для фінальної оцінки за успішне завершення курсу. Натомість фінальна письмова екзаменаційна робота не пропонується студентам. Оцінка  – для групи, фінальна за курс – варіативна в залежності від відвідування – не більше 2 пропусків, інакше курс скасовується і кредити не отримуються.

Питання 4: ринок вимагає від суспільства 2 категорії навичок – hard skills і soft skills. Якщо перші (знання фаху, розуміння процесів, які вивчалися в університеті) – тобто база, яку дає факультет – її можна напрацювати достатньо швидко при усвідомленому бажання, то soft skills -комунікативні навички, здатність працювати в команді, уміння вести конструктивний діалог, будувати якісні аргументи/контраргументи, ініціювати зміни (лідерські компетенції) – те, що університет надає меншим чином або відбувається шляхом проб і помилок студента наодинці з собою.

Тому, це про самодостатність тих, хто формує майбутній порядок денний і має бути підкований з усіх сторін, що сприяє особистому і професійному росту.

Питання 5: управління/менеджмент має відбуватися горизонтально під відповідальність декана і на його розсуд. Вищі органи управління здійснюють лиш контроль ключових процесів і результатів в розрізі навчальних семестрів і року. Інакше, без довіри до тих, хто працює з тобою поруч – не вдасться формувати атмосферу відкритості і безбарєрності. Тим паче, Україна в найважчий період історії показала наскільки крутою і якісною є самоорганізація громадян – волонтерські фонди, благодійні аукціони і т.д. Тому, в такий спосіб університет зможе подолати атмосферу інертності і деструктивності, яка часто спостерігається.

Це попередні оцінки, на які б дивився під таким кутом зору. Думаю, що до нашої зустрічі зможу ще раз переглянути і обміркувати.

Дарія Волощук

Дякую за вашу ініціативу і дуже рада бути її частиною!

Як я вже казала, наразі я займаюсь розвитком управлінських і лідерських навичок керівників, тому маю практичний досвід у бізнес освіті. Сподіваюсь, мої думки будуть цікаві в розрізі практичних інструментів, які можна імплементувати для того, щоб зробити випускників гуманітарної сфери більше готових до ринку праці, не втрачаючи при цьому свою унікальність.

1. Сильні випускники гуманітарних факультетів реалізують себе як в науці, так і в бізнесі і політиці зокрема. Основною навичкою, яка набута і підсилена за роки в університеті – аналітичне і стратегічне мислення. Натомість в університеті робиться акцент на ретроспективному підході. Хочеться не менше пов’язувати минуле з теперішнім і вміти стратегічно і системно планувати майбутнє. Відповідно такі додаткові курси як стратегічне і системне мислення однозначно будуть додатковою цінністю для випускників саме гуманітарних факультетів.

2. Для залучення найкращих на факультети гуманітарних наук, варто дати конкретне розуміння, що випускники отримують після завершення навчання. Світ змінився, як і змінилось покоління школярів, що вступають «для галочки». Факультет/програма повинна дати конкретну відповідь «для чого? Навіщо?». І отут треба кожному факультету попрацювати над learning outcomes і представити це на сайтах/медіа тощо. З якісним позиціонуванням і маркетингом, факультет/програма будуть залучати кращих, відповідно зміниться «фільтр» і вступна кампанія, а також збільшиться мотивація. + запровадити «мотиваційні листи» як обов’язковою формою для вступної кампанії.

3. Стосовно викладацького складу, є сенс абсолютно переглянути оцінку якості професіоналізму викладачів. Через інструменти зворотного зв’язку студентів стосовно курсів, відповідність курсу до сьогоднішніх реалій і його загальна актуальність і цінність, якісна участь в закордонних конференціях, знання мов тощо.

4. Якщо у закладів вищої освіти України є мета повністю інтегруватися в європейську освітню спільноту, ми не можемо цього робити без якісної мовної підготовки і можливості надання повністю англомовних курсів в рамках освітніх програм.

5. Збільшення партнерських проектів з програмами мобільності ЄС. Важливо як давати українським студентам отримувати можливості міжнародних проектів, так і надавати умови європейським студентам приїжджати в Україну і комплексно досліджувати її культуру та історію.

6. Розширення новітньої джерельної бази і доступ до кращих світових джерел/літератури. Це одна з найважливіших статей бюджету університету, на яку варто вже звертати увагу. Без доступу до якісної інформації, на жаль зсунути процеси ми не можемо.  Сподіваюсь, такі короткі тези допоможуть нам усім мати комплексне розуміння як покращити і змінити вектор розвитку гуманітарної освіти в Україні.  Але правду кажучи, я би хотіла економічно переосмислити підходи до зміни гуманітарної освіти і подивитись на це з точки зору бізнес моделі. Факультет/університет повинен залучати гранти західних партнерів/грошові допомогу України щоб фінансово мати можливість для впровадження змін (зарплати, нові департаменти, англомовні курси, доступ до новітніх джерел і ресурсів тощо).

Якщо якісь пункти варто доповнити, доопрацювати, дайте знати, буду рада все прояснити і чекаю на нашу зустріч)

Данило Матвієнко

Питання 1: У даному питанні я хотів би погодитися зі своїм колегою Михайлом Бойко. Справді, як на мене, наші студенти отримують дуже багато опіки з боку факультету. Вступаючи студент вже знає що та коли він буде вчити. Таким чином виникає просто ситуація або здобувач освіти приймає це і вчиться, або взагалі не вступає. Паралельно з цим немає ніякої можливості змінити курс чи взагалі відмовитися від нього. Як на мене такий принцип не повинний працювати, адже свобода вибору, в тому числі й академічного повинна домінувати у вищій школі.

Пропозиція: залишити на першому курсі лише вступні курси, для того щоб студент отримав уявлення, що таке «Американістика та європейські студії», що дана програма розглядає, часові та географічні рамки тощо. Надалі більш спеціалізоване вивчення (наприклад, військова справа, соціально-економічна сфера, екологія) тощо.

Питання 2. Переваги  зарубіжних магістерських програм:

–        Міждисциплінарні;

–        Серйозна мовна підготовка (говорю лише за гуманітарні напрямки), володіння 2-3 іноземними мовами;

–        Наявність міжнародних програм обмінів, подвійне дипломування, практики;

Недоліки в Україні: наші студенти фактично обмежені лише своїм «колом», немає міжнародного спілкування та мобільності, а від того певна обмеженість.

Питання 3. Недоліки: здебільшого форми та методи навчального процесу в Україні – це передача інформації, заучування, переказ.

Пропозиція: більше практичних занять, наприклад, організація екскурсій, виїзних семінарів як в Україні, так і за кордон. Обговорення проблеми, дискусія, концептуальне розуміння подій, а не просто хронологічне висвітлення, здатність аналітичного та причинно-наслідкового мислення, висвітлення власної точки зору. Наприклад, в даному напрямку можна було б  організовувати й іспити. У свою чергу це значно зменшило прояви академічної недоброчесності.

Питання 4. Пропозиція: Основні учасники навчального процесу: студент та викладач. Між ними має йти пряма комунікація, обговорення. Адміністрація займається питаннями забезпечення максимально комфортних умов навчання, контроль за дотриманням нормативно-правових актів, посередник у вирішенні конфліктів. Вся взаємодія та співпраця Адміністрація-Викладач-Студент будується на довірі та прозорості. Надання більше фінансових важелів та можливостей факультетам (у тому числі і розпоряджатися цими коштами).

Ще одна проблема, на яку також хотів би звернути увагу!

Функціонування бібліотек. На жаль, в Україні вони не є тим місцем де хочеться проводити свій час.

Європа	Україна
Працюють non-stop	Обмежений графік
Довіра	Записи та «борги»
Цифровізація	Формуляри, зошити
Зручність та комфорт	Низьке матеріальне забезпечення

Ксенія Гацкова

Я би хотіла звернути увагу на те, що в європейських університетах викладачі також є і науковцями. Українські вчені за винятком кількох окремих випадків переважно не беруть участь у науковому житті міжнародної спільноти (не публікуються у світових журналах з impact factor, самі не видають таких журналів, майже не працюють у великих проектах із залученням міжнародних фондів, українських вчених не видно на великих міжнародних наукових конференціях не присвячених саме Україні). Для того, щоб наука відігравала певну роль в українських університетах, необхідне фінансування, кваліфіковані кадри, стратегічне планування.

Артем Йовенко

Більша відкритість та осучаснення навчального процесу:

– залучення викладачів з інших факультетів КНУ, університетів України та світу наприклад точково у онлайн чи лайв форматі

– Мобільність студентського та викладацького складу в межах країни між навчальними та науковими установами

– командна робота студентів над завданнями, яка є корисною в подальшому сучасному робочому світі

– партисипативна робота на семінарах у форматі воркшопів, окремих малих робочих груп

– формат обов’язкової практики, яку має знайти сам студент чи студентка

–  орієнтація на сучасні формати наукової, офісної, політичної, редакційної та іншої роботи наприклад у міжнародних організаціях, фондах, наукових інститутах, музеях, архівах України та світу. Розуміння сучасного світу роботи наприклад, мобільності, гнучкості, агільності, партисипативності, методів проектного менеджменту та ін. Наприклад як окремий предмет з гостьовими інпутами

– обмін досвідом про сучасні формати праці в певних галузях освіти чи наукової діяльності: наприклад, у форматі курсу обміну досвіду між студентами і викладачами, науковцями з різних країн, щоб розуміти стандарти, механізми роботи в цих галузях для підвищення якості наукової, дослідницької роботи та публікацій. Для приближення їх з теоретичної сфери в сферу практичної користі для суспільства і інституцій

– заохочення написання партисипативних публікацій

– відкритість і заохочення до залучення коштів для наукової роботи на факультетах в рамках окремих грантових проектів

– гібридна командна чи тандемна робота студентства, що може відбуватися будь де в Україні і презентуватися онлайн в режимі відео реального часу. Замість фронтальних лекцій онлайн. Відвідування музеїв, місць пам,яті, польові дослідження, виставки і т.д.

Мобільність студентства:

– семестр в іншому університеті України

– глибоке поширення програми Еразмус на Україну та семестр для студентів і студенток в країні ЄС. Не лише для “найкращих”, а для всього студентства

– можливість власного вибору, відвідування курсів з інших факультетів власного університету і їх визнання і зарахування

– можливість власного вибору і відвідування і визнання курсів з інших університетів Києва та України та їх визнання і зарахування

• Осучаснення і популяризація наукової діяльності і досліджень в бібліотеках. Інфраструктура 24/7

Яна Альмес

Що варто реформувати
Проблемні питання (з досвіду 2014 року у якості студентки КНУ):

Проблеми		Пропозиції
Навчальний процес та управління	– недостатнє     матеріально-технічне забезпечення;   – відсутність онлайн навчання; – вертикальна модель відносин ректор-проректор-декан-завідувач кафедри-викладач-студент (приклад: різні їдальні); – у трикутнику університет-викладач-студент – не співпадають очікування і відповідно, й результати; – викладачі своїми професійними якостями не відповідають потребам реформ;	– облаштування аудиторій щонайменше мультимедійними дошками;   – створення навчальної онлайн-платформи (Moodle); – спільна їдальня; – можливість консультування у приймальні години (Sprechstunde); – якісні англомовні спецкурси; – системне запрошення лекторів з-за кордону; – прозоре працевлаштування зацікавлених мотивованих викладачів;
Навчальні дисципліни	– повторення на бакалаврській і магістерській програмах;   – надмірність обов’язкових і обмеженість вибору спецкурсів;	– нові дисципліни;   – фокусування на профільних фахових дисциплінах; – більше дисциплін на вибір студента;
Навчання	– лекція – не інтерактивна;   – конспекти – «для заліку», «для зарах»; – слабкий зв’язок науки з практикою; – недостатньо акценту на формуванні критичного мислення та аналізу студентів; – відсутність культури користування бібліотекою	– запровадження навчання в групах, групове оцінювання, спільне написання письмової курсової роботи (Hausarbeit);   – оцінювання викладача студентами; – формулювання завдань таким чином, щоб відповідь була не так/ні, а чому, для чого; – система надійного гарантування інтелектуальної власності, авторського права: як наслідок – зменшення випадків плагіату

 

Анастасія Журавльова

Переваги європейської освіти:

• вільний вибір предметів, згідно з науковими інтересами студентів і їх графіком
• аналітичні і семінарські роботи дійсно вимагають емпіричного дослідження, а не переказу літератури
• включення вивчення навичок кількісного аналізу у гуманітарні спеціальності
• використання технічних навичок також і для якісного аналізу (наприклад, програма MaxQDA для аналізу контенту і тд)
• відсутність перевантаження, можливість працювати паралельно
• дигіталізована система освіти, доступ до запису лекцій у будь який час, збір усіх навчальних матеріалів на одній платформі moodle
• забезпечення доступу до наукових баз даних (jstore, web of science, research gate….)

Ольга Гусєва

• ​​Важливо розуміти, що українська вища освіта має величезну кількість переваг над західною,  тому будь-яке реформування варто проводити без “рубання з плеча”, а вигідно реформуючи недоліки, і надаючи простір для розвитку “сильних сторін”. Серед іншого, українська вища освіта надає справді багатий фактаж – базові знання, хоч і здебільшого лінеарні, є незрівнянною перевагою українських фахівців на Заході. Вони мають широке коло загальної інформації, котре у поєднанні із покращеним аналітичним мисленням вигідно виділятимуть українських фахівців на ринку праці. Саме над покращенням навчального процесу з метою розвитку навиків у швидкому аналітичному мисленні і слід попрацювати українським навчальним установам.
• Research & Academy, а не Research versus Наукова діяльність є невід’ємною складовою навчального процесу як для студентів, так і для викладачів. Викладач у першу чергу є науковцем інституції, а вже потім – вчителем. Є чіткі вимоги до кількості наукових статей, котрі варто надрукувати протягом навчального року. Обов’язковим є участь у наукових конференціях, курсах підвищення кваліфікації, заохочується академічна мобільність викладача (fellowships) тощо. Особливо у Німеччині, викладачі змінюють місце своєї афіліації/роботи кожні 2-5 роки (крім підвищення фаховості, це також нівелює можливості корупції чи заангажованості). Тому, викладачі навчаються завжди.
• Практичні заняття введені в кожну зустріч учнів та вчителів, а не блоково вкінці. Теорія опрацьовується студентами поза заняттями. Самоосвіта є ключовим навиком студентів, який якісно підтримується начальною установою (moodle платформа із усіма необхідними матеріалами до курсу є цілодобово доступна, бібліотеки забезпечені усіма необхідними навчальними матеріалами, та є чудовим простором до навчання студентів після пар, часто функціонує 24/7, викладачі є доступними до спілкування зі студентами і в поза навчальний час чи то під час неформальних зустрічей за кавою в тій же бібліотеці, чи то під час їх консультативних годин протягом робочого дня). Відповідно, потреба в конспектах просто зникає. Цей час використовується на практичні знання, які експерт у своїй сфері передає студентам. Завжди це має бути таке, що НЕ знаходиться у доступній літературі. Таку інформацію може надати лиш той викладач, що займається наукою.
• Наукова діяльність не заохочується “додатковими балами” чи надбавками в зарплатні, а є свідомим вибором усіх учасників навчального процесу, є необхідністю для особистої компетентності серед колег – тісно пов’язаний із інститутом репутації. Важливо: Викладач в європейському ВУЗі НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ “господарською діяльністю”. Для цього в університеті є чітке розділення обов’язків: викладач має PhD і займається науковою і викладацькою діяльністю, в той час як завдання менеджменту інституції беруть на себе проектні менеджери, для роботих яких не лише PhD, але й магістратури не завжди потрібно. 
• Інститут репутації є чи не головною особливістю західного зразка викладача/експерта. Його розвивають ще зі студентських років.
• Жорстке ставлення до плагіату. Усі роботи перевіряють на плагіат ДО отримання диплому. Університети володіють доступом до національної бази наукових робіт і швидко перевіряються на плагіат перед кожним оцінюванням студента.
• Культура  Recommendations Letters. Саме це вимагається при подачі на програми, академічні обміни чи при зміні робочого місця.
• При отриманні робочого місця, проводиться відкритий конкурс, де особливу увагу приділяють тому, чи існує сімейні/приватні відносини між керівництвом та майбутнім кандидатом.

1. Кількість курсів: не кількість, а якість. Майже усі курсі обираються вільно, на семестр припадає мало курсів, однак на них виділяється більша кількість годин.

• Розвиток аналітичного мислення є основою навчального процесу.
• Задля об’єктивного оцінювання знать студента вкінці курсу, надається одразу кілька видів завдань: усно (презентації, де також студент вчиться працювати у групі), есе (пошукова діяльність, аналітичне мислення) та письмовий екзамен на окреслені питання (оцінюється фундаментальні знання з предметів).
• І головне – практичність! Студент має чітке прикладне розуміння для чого він навчається, в яких установах він згодом може знайти роботу та які саме практичні навики йому варто освоїти (це, звичайно, забезпечує викладач). Протягом навчання, відбуваються  ознайомлення із максимальною кількість можливих робочих завдань (для гуманітарії це написання policy briefs, recommendations, extracts for the government hearings, reports  та ін.)  Для здобуття ступеню, обов язковим є 1-2 практики в установах різного типу.
• Знання мов як основа професійного рівня як для викладачів, так і для студентів.